В християнстві подружжя благословляється самим Ісусом Христом і стає вічним союзом! Точно так само вважають всі хлопці й дівчата, коли одружуються, християни вони чи ні. Це робиться, щоб навічно скріпити свою любов і щоб це всім доказати вони влаштовують надзвичайне свято – весілля. Біблія порівнює любов чоловіка й жінки до вічного зв’язку між Ісусом Христом і його Церквою (Ефесян 5, 25.32). Для цього шлюб є духовним знаком, який не стирається – тобто таїнством, і його важливими характеристиками є єдність і нерозривність. Цілі християнського подружжя, згідно ККСЦ 776 §1, є три – добро чоловіка і жінки, народження і виховання спільних дітей.
Але не всі знають, що любов – це не так отримувати, як давати, тож не готові це робити довгостроково. Тоді до згоди прийти важко, порозуміння кудись тікає і супруги перестають чути один одного. В такому випадку є 4 альтернативи: жінкам вбити чоловіка, а чоловікам втекти до мами; розлучитись в РАГСІ і забути про шлюб; зробити сепарацію; анулювати шлюб.
Втекти до мами легко. Переважно мати думає, що вона краще від вашого партнера знає, як вам бути щасливим в цьому житті і рада цьому “допомогти”. Вбити чоловіка можна по різному, вистачить подивитися пару фільмів і навчитися як це робити.
Так, здається ми кудись не туди зайшли. Насправді ми хочемо вам розказати лише про дві альтернативи які вам пропонує Церква.
Сепарація – це коли ви вважаєте, що щось не те робиться в подружжі, наприклад: “подружня зрада; небезпека для душі і тіла; нестерпна поведінка когось із супругів” і ви для того, щоб помиритися просите благословення в Церкви, щоб ізолювати себе на визначений період.
Тобто, сепарація – це не скасування вашого шлюбу, а ніби пауза. Ви все ще разом, але вже не разом живете чи не поводитесь як сім’я. Сепарація може тривати тиждень, рік, а може і ціле життя, але в такому випадку, ви вже не маєте права на ще одне вічання, бо ви в цей момент знаходитесь в шлюбі.
Інша справа – це ануляція шлюбу. Тоді церковна влада дає вам папірчик, що вашого шлюбу ніколи не було і ви знову можете одружитися вперше з іншим партнером. Зараз може здатись, що це якраз те саме, що всі називають розлученням. Але, ні!
Зараз слухайте уважно. Канон 853 каже: “Священний подружній вузол не може бути розвязаним ніякою людською владою і з жодної причини, крім смерті”. Отже, Церква робить ануляцію шлюбу, лише тоді, коли вважає, що цей шлюб не був шлюбом, тобто незаконно укладений. Це може бути у випадках коли шлюб відбувся з якоюсь перешкодою – недостатній вік, кровні зв’язки, попереднє подружжя, чи примус до нього. Або наприклад, коли вияснилось, що ваш чоловік монах.
А розлучення – це коли надія і любов, які мали бути вічними, засмітилися і зіпсувалися; і замість того щоб поприбирати там, вам вже плюнути на закони Церкви про нерозривність подружжя, і ви будуєте собі нове життя поза межами Церкви. Бо справді, розлучити істинний шлюб в Церкві не можна. При тому розлучені не є відлучені від Церкви, вона їх далі заохочує жити по-християнськи, особливо виховуючи своїх дітей у вірі.
Справжня любов – вічна!
